Самотність зазвичай лякає. Її сприймають як поразку, покарання або доказ того, що з нами щось не так. Але бувають моменти, коли самотність — це не втеча, а вибір. Не слабкість, а ознака внутрішньої сили.
Самотність, яка лікує
Це не та самотність, що стискає груди. Це — інша. Та, яку ми обираємо свідомо, щоб:
- почути себе,
- зібратись у купу після втрати,
- не вплутатись у чергові токсичні стосунки,
- повернути контакт із собою.
Це період, коли ми не тікаємо в обійми кого-завгодно, лише б не бути наодинці. А навпаки — вчимось бути з собою і для себе.
Самотність — це не дефіцит
Зрілий стан — коли я не обираю стосунки тільки тому, що боюсь самотності.
Коли я знаю: я можу бути один/одна, і при цьому почуватися цілісно.
І тоді вже обираю стосунки не з порожнечі, а з внутрішньої повноти.
Чому це важливо?
Бо людина, яка вміє бути сама з собою — не потребує, а справді хоче.
Не хапається, а вибирає.
Не втрачає себе в стосунках, бо вже себе знає.
Як зрозуміти, що твоя самотність — зріла?
- Тобі більше не боляче, що ти «не з кимось»
- Ти перестав/ла романтизувати минуле
- Ти не хапаєшся за перших-ліпших, лише б заповнити порожнечу
- Ти цікавий/цікава собі
- Ти створюєш — день, простір, настрій
Самотність — це не завжди порожнеча.
Іноді це простір, у якому ми виростаємо.
Щоб повернутись до світу — вже не з потребою, а з любов’ю.
minde.club 
Залишити коментар