Дитячі травми: як вони впливають на доросле життя?

Багато з нас несвідомо повторюють одні й ті самі сценарії у стосунках, роботі, самосприйнятті. Часто в основі таких моделей — досвід, отриманий у дитинстві. І хоча не всі події дитинства ми пам’ятаємо, ті, що мали емоційний відгук, можуть впливати на нас роками.

Що таке дитяча психологічна травма?

Дитяча травма — це не лише очевидне насильство чи нехтування. Це також:

• Відсутність емоційного контакту з батьками
• Надмірна критика або очікування
• Ігнорування почуттів дитини
• Втрата близької людини
• Часті переїзди, нестабільне середовище

Для дитини травмою може стати будь-яка ситуація, яку вона не змогла зрозуміти, обробити чи пережити без підтримки.

Як це проявляється в дорослому житті?

🔹 Низька самооцінка — постійне відчуття, що ти “недостатньо хороший/хороша”

🔹 Страх близькості — уникнення глибоких стосунків або злиття з партнером

🔹 Схильність до самокритики — внутрішній голос батьків, що звучить у голові

🔹 Проблеми з довірою — труднощі у побудові здорових стосунків

🔹 Труднощі з кордонами — або повна закритість, або навпаки — відсутність особистих меж

До речі, у статті Прихований тиск у стосунках: як його розпізнати і що з цим робити? ти знайдеш більше про наслідки психологічного досвіду у взаєминах.

Чому важливо працювати з дитячими травмами?

Тому що вони не зникають самі по собі. Вони можуть роками залишатися в тіні, поки не спровокують вигорання, кризу, депресію чи проблеми в стосунках. Усвідомлення — це перший крок до зцілення.

Як почати зцілювати дитячі рани?

1. Усвідомити, що з тобою сталося. Не виправдовуй чи не применшуй свій досвід: “іншим було гірше” — не аргумент.
2. Вести щоденник переживань. Це допомагає побачити повторювані емоційні реакції та їхні витоки.
3. Робота з психологом або психотерапевтом. Фахівець допоможе безпечно пройти шлях зцілення. До речі, якщо тобі цікаво дізнатися, чим психотерапевт відрізняється від психолога — почитай цю статтю.
4. Переписування внутрішнього діалогу. Замінюй осуд на підтримку, страх — на співчуття.
5. Створення безпечного середовища. Навчись дбати про себе так, як ти хотів/хотіла, щоб дбали про тебе в дитинстві.

Висновок

Травми дитинства — не вирок. Їх можна зцілити. І найкраще — що це змінює не тільки твоє життя, а й життя наступних поколінь. Бо, зцілюючи себе, ти не передаєш далі біль, якого зазнав(ла).

👉 Якщо ти відчуваєш, що досвід дитинства досі болить — це не слабкість, а знак, що настав час подбати про себе. Записатися на консультацію можна тут.